Сказки начинаются каменной печалью,
что глазами добрыми
нежно смотрит в след,
Сказки начинаются сломанной печатью,
И за занавесками плещется рассвет.
Сказки завершаются запечённой кровью,
Ржавыми мечами, сломанным щитом,
Вырванной берёзой, роковой любовью
Сказки завершаются –
что жалеть о том?
И однажды полночью,
в свет луны вливаясь,
Я исчезну полностью, истеку огнём,
И качнётся музыка, тихо удаляясь.
Сказки завершаются –
что жалеть о том?
Комментарий автора: иногда думаю: а нужно ли таким детям, как я, увязшим в своей фантазии, читать сказки...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
