Итак, не извенителен ты, всякий человек,
Судящий другого. Будешь и ты осуждён.
Что брату вменяещь – и ты в том обвинён.
Бог так не поступает, а правда Его вовек.
Не пренебрегай богатством Божьей Благости,
Святой милостью Его, долготерпением.
Покайся и избавься от греховной пакости.
Ты себе упорством собираешь осуждение..
Бог любит в людях постоянство в добре,
Жажду славы, чести и бессмертия в Раю.
Тем же, кто упорствовать будет и впредь,
Вызывают ярость Божью в вечность свою.
Скорбь и теснота душе делающей злое,
Во-первых Иудею и Еллину тоже. Славы
Чести и Мира добротой своей достоин
Жаждущий награды в Небесной Державе.
Ибо справедлив наш Бог и нелицеприятен.
Под законом согрешили – им же осудятся.
Исполнители закона лишены проклятия.
Кто закона не имея в праведности трудится,
то тогда законы эти вписаны в сердцах.
Мысли же и совесть во грехах их обличают,
Потому что управляет ими Божий страх.
А Иудеи под законом этот страх не знают.
Ты называешь себя Иудеем, знаешь Закон,
Хвалищся Богом, знаешь что желает Он.
Веришь, что ведёшь дорогой Божьей слепых,
Думаешь они младенцы – ты наставник их.
Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 4031 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
